До 10-го дня народження BlaBlaCar ми зібрали історії від наших засновників, працівників та інвесторів, а також спеціалістів з економіки спільної участі й учасників нашої спільноти. Ми хочемо показати вам, що відбувається «за лаштунками» BlaBlaCar і розповісти про те, як ми росли та розвивались. Протягом наступних тижнів ми опублікуємо 10 статей, кожна з яких пов'язана з однією з цінностей BlaBlaCar. У них ви зможете дізнатися про десятиліття існування BlaBlaCar, сповнене мрій, важкої праці, запалу й веселощів.
Перша стаття циклу присвячена нашій цінності «Think It, Build It, Use It» («Придумай, створи, користуйся»), адже саме вона лежить в основі успішності BlaBlaCar і нашому безперервному розвитку.
THINK IT
Продано. Фред Мазела не переставав оновлювати сайт французької залізниці, усе сподіваючись, що незабаром у поїзді з'явиться вільне місце. За свої 27 років він ще ніколи в житті не проводив Різдво без сім’ї, і не збирався порушити цю традицію через заповнений поїзд. Фред виріс у регіоні Вандея, 500 км на захід від Парижа, тож до його рідного міста було зовсім нелегко дістатися без авто. У поїзді так і не з'явилося вільних місць. Неохоче, Фред зателефонував своїй сестрі, якій довелося заїхати в Париж і підібрати його.
Незабаром вони їхали додому в старенькому сімейному Honda Civic. Через кілька годин, задумливо виглядаючи у вікно на дорогу, Фред дещо помітив.
З траси A10 було видно його поїзд.
Поїзд, у якому він мав бути.
Поїзд, у якому не було вільних місць.
А повз нього мчали сотні авто.
Ці авто були майже завжди без пасажирів.
І раптом він дещо зрозумів.
«О Боже!» подумав він. «До Вандеї є вільні місця, просто вони не в поїзді, а в МАШИНАХ!»
Наступні 72 години Фред не міг спати. Він був впевнений, що десь в інтернеті має бути база водіїв, які їдуть порожніми та пропонують підвести інших. Після довгих пошуків усе, що він знайшов — кілька оголошень на різних форумах, у яких люди намагались організувати спільні поїздки. Та оголошень було настільки мало, і вони були настільки неорганізованими, що знайти когось, хто їде в потрібне місто та потрібний час було практично неможливо.
Навчаючись у Стенфорді, Фред став свідком цифрового буму в Кремнієвій долині й перейняв стартапівський спосіб мислення. Він одразу зрозумів, що його ідея може розростись у щось грандіозне. У кожному пустому сидінні він бачив незаповнену ринкову нішу, і йому ставало все очевидніше, що багато хто зацікавиться цією недорогою, зручною і зрозумілою альтернативою громадському транспорту.
Пусті авто — початок нової мережі для подорожей?
Коли Фред подорожував по Європі в молоді роки, йому завжди подобалася простота автостопу, але він бачив і багато недоліків: неможливо планувати поїздки заздалегідь, ніколи не знаєш, з ким поїдеш, крім того, щоразу на заправці постає незручне запитання щодо того, як платити за пальне. Ідеальний приклад чудової ідеї, погано втіленої в життя! Фред завжди почувався винним, що їде безкоштовно, і намагався віддати водію якусь частку витрат на дорогу. Чим більше він про це думав, тим більше ставало зрозуміло, що автостоп — це наче подарунок від водіїв пасажирам. Та не всі готові подарувати такий подарунок чи навіть прийняти його. Якщо ж до ідеї автостопу додати можливість вибирати, з ким їхати, а також спосіб легко розділити витрати на дорогу, набагато більше людей з легкістю погодяться їхати з попутниками. Адже так автостоп перетворюється на чесний обмін.
Обдумавши цю ідею, Фред зрозумів, що самому йому не справитись. Він згадав про своїх найближчих друзів зі школи, з якими давно хотів створити компанію, і негайно їм зателефонував. Через 24 години вони сиділи разом в одній із модельних авто на виставці Renault на Єлисейських Полях. Фред пояснив їм свою ідею, й одному з друзів, Деміену, вона відразу сподобалась. Важкі уроки з математики, фізики та хімії й довгі вечори роботи над рівняннями у школі побудували міцну дружбу між хлопцями, то ж вони довіряли один одному. Деміен розумів, що доведеться прикласти багато зусиль, щоб розвинути цю ідею, та це його не лякало, а лише мотивувало більше. Пізніше, за піцою з вином, хлопці почали розробляти код.
BUILD IT
Протягом наступних двох років, з 2004 по 2006, Фред, Деміан і Ніко Д., ще один друг і колишній колега Фреда, важко працювали над розвитком своєї ідеї. Увесь час, вільний від роботи, по вечорах, вихідних та відпустках, вони розробляли першу версією коду своєї платформи для спільних поїздок. Елен, старша сестра Фреда, що працювала в комунікаціях, допомогла йому продумати мету й ідею проекту. Платформа ще не приносила прибутку, та вони все одно невтомно працювали над її розвитком. Хоч мало хто розділяв їхній ентузіазм, вони твердо вірили, що одного дня всі зрозуміють, яка це чудова ідея.
Фред постійно шукав, як розвинути проект. Тому коли його сусід вирішив організовувати зустрічі для молодих підприємців у себе дома, Фред одразу ж долучився. Щотижня група молодих людей збиралась у невеликій паризькій вітальні, де вони ділилася своїми ідеями для бізнесу. Саме там зустрілися Фред і Францис Напез, майбутній співзасновник BlaBlaCar.
Після кількох спільних проектів, Фред зрозумів, що Францис надзвичайно талановитий. Францис мав досвід роботи у відомих європейських інтернет-компаніях і був палко переконаний, що інтернет має силу кардинально змінити наші щоденні життя. З першого погляду Фред зрозумів, що скромний, стриманий Францис — це той рідкісний тип людини, що ніколи не обіцяє забагато, але завжди перевищує всі сподівання. Фред не втомлювався розповідати Францису про свою ідею спільних поїздок. Одного вечора, коли вони прощалися, Францис сказав: «Якщо хочеш, щоб твоя платформа працювала на мобільних телефонах, подзвони мені».
Багато трапилося протягом кількох наступних місяців.
Платформу для спільних поїздок нарешті зробили доступною в інтернеті, й на ній зареєструвалися тисячі користувачів. У вересні 2006 року команда вирішила заснувати компанію під назвою Comuto, що стало важливим кроком у розвитку проекту. Тепер можна було думати про фінансування. Було кілька різних ідей: від того, щоб продавати платформу іншим компаніям, до того, щоб просити самих користувачів підтримати запуск платформи фінансово. А тим часом сайтом користувалося все більше людей. Фред починав розуміти, наскільки багато зусиль потрібно, щоб побудувати стабільний бізнес із нуля. В університеті Фред вивчав фізику, і тепер зрозумів, що йому потрібно дізнатися більше про маркетинг, управління й розробку продуктів. Він вирішив, що хоче вступити на магістерську програму з бізнесу. Та Деміена ця ідея не тішила. Він вважав, що навчання займатиме у Фреда забагато часу, і вони не зможуть розвивати свій проект. Крім того, під час навчання Фред неодмінно отримає привабливіші пропозиції роботи. Роботи, яка приносить гроші.
Та Фред вирішив довіритися своїм інстинктам і вступив на однорічну програму MBA бізнес-школи INSEAD Business School у Фонтенбло поблизу Парижу. Протягом наступного року, Фред розповідав про свою платформу всім, хто слухав. Він використовував її як приклад у всіх завданнях, і навіть запустив її версію в інтранеті бізнес-школи, щоб студенти могли подорожувати разом. Саме тоді зустрілися Фред і ще один майбутній співзасновник BlaBlaCar Ніколас Брюссон.
Ніколас нещодавно повернувся до Франції після 7 років роботи в різних стартапах у Кремнієвій долині й навчався на другому семестрі в INSEAD. Ніколас цікавився екосистемою стартапів, і вивчав її через призму венчурного капіталу. Він мріяв створити такі сприятливі умови для розвитку IT-компаній у Європі, яка на той час сильно відставала від решти світу.
Ніколас познайомився з Фредом через спільного друга, Джулієна Лафуж (тепер — генеральний менеджер BlaBlaCar у Латинській Америці). Вони зустрілися в бібліотеці бізнес-школи. Коли Фред розказав Ніколасу про BlaBlaCar, той відразу зацікавився. Він сказав, що ідея Фреда — це як «eBay серед послуг»: платформа, що залежить від користувачів, але також дозволяє обмінюватися послугами. Крім того, він одразу зрозумів, що Фред твердо вірить у свій проект, тому не сумнівався, що вони стануть прекрасними партнерами.
Кожного семестру в INSEAD відбувалося змагання бізнес-проектів: суворе змагання, у якому студенти презентують свої ідеї, а фіналісти мають можливість розповісти про свій проект інвесторам. Фред, Ніколас та їх однокурсник Жан-Бернар почали складати бізнес-план BlaBlaCar для участі в змаганні. Вони проводили довгі ночі в бібліотеці, роздумуючи над структурою плану для розширення продукту на міжнародний ринок. Серед 35 команд, вони зайняли 4 місце. У їхньому плані була одна проблема: були сумніви щодо того, наскільки великий прибуток отримуватиме сервіс, що залежить від користувачів. Вони трохи розчарувалися через такий результат, та це ще більше надихнуло їх на роботу.
Наступного літа хлопці напружено працювали. Францис допомагав покращувати платформу, а Ніколас, який на той час уже закінчив навчання в INSEAD, допомагав шукати інші компанії, яким можна було б її продати. Фред повернувся у Фонтенбло для другого семестру навчання. Він жив зі своїм другом й однокурсником Трейсі Дж. Вони жили неблизько від університету, і Фред щоранку підвозив Трейсі на навчання (старий сімейний Honda Civic тепер перейшов у спадок до Фреда), натомість Трейсі куховарив для них обох: студентська версія економіки спільного використання. Разом із ще одним студентом, Франсуа Б., вони підготували новий бізнес-план BlaBlaCar і ще раз взяли участь у змаганні бізнес-проектів.
Бізнес-план
І виграли! У бізнес-плані наголошувалося, що спочатку BlaBlaCar залежатиме від продажу платформ іншим компаніям. Так вони збиралися отримати фінансування для запуску проекту, а також виграти трохи часу, щоб набрати популярності. Після того, як платформа досягне певних розмірів, вони мали перейти на систему, що залежить від користувачів, якою BlaBlaCar й користується сьогодні. Раптом, уся ідея почала здаватися набагато реальнішою.
Переможець 15-го конкурсу бізнес-проектів у INSEAD
Коли Фред закінчив INSEAD вкінці 2007 року, перед ним постало важливе рішення: знайти роботу чи присвятити весь свій час BlaBlaCar? Та глибоко всередині він уже знав відповідь. Фред вивчав бізнес, щоб розвинути свою ідею. І це справді допомогло: тепер проект виглядав набагато зрозуміліше й реальніше. Йому треба було віддати позику, яку він узяв на навчання в університеті, але Фред не сумнівався, що зможе віддати борги пізніше.
Отак, 4 роки після того, як ідея спільних поїздок народилась у 2003 році, Фред нарешті зважився присвятити весь свій час її розвитку. Він вирішив, що рівно через рік ще раз обдумає, чи варто продовжувати над нею роботу. Для Фреда 2008 рік був найважчим у житті, та він щиро вірив у потенціал своєї ідеї, і це підтримувало мотивацію навіть у найсуворіші часи. На той час платформою користувалося 70 тисяч людей. Франсис приєднався до BlaBlaCar на постійно у травні 2008 року. Ніколас переїхав у Лондон, де він з головою поринув у світ венчурного капіталу, але протягом наступних кількох років залишався вірним радником і другом. У 2011 році він приєднався до BlaBlaCar на часткову зайнятість, щоб допомогти компанії підготуватися до розширення по Європі й зібрати нові інвестиції, а в січні 2012 року почав працювати в BlaBlaCar постійно. Разом три співзасновники стали прекрасною командою. Хоч усі троє мають досвід роботи в програмуванні, вони бачать кожну програму по-своєму, і кожен має власне рішення. У той час, як Фред зосереджується на продукті, довірі й комунікаціях, Франсис працює над технічними рішеннями, а Ніколас — над фінансовими питаннями, маркетингом і міжнародним розвитком. Вони досі приймають усі рішення разом і навіть мають спільний офіс.
USE IT
«Наступного тижня залізниця бойкотуватиме,» серйозно сказала Елен, сестра Фреда, по телефону. «Ти мусиш скористатися моментом і розіслати прес-реліз!» Спокійний недільний день у жовтні 2007 року раптом перетворився на напружену підготовку, яка затягнулася на всю ніч. Елен, геній комунікацій, допомогла Фреду написати повідомлення, у якому наголошувалось, що BlaBlaCar — це ідеальний альтернативний транспорт під час страйків. Вони вирішили розіслати його із самого ранку в понеділок. Протягом усього 30 хвилин після прес-релізу, Рейтер і Франс Прес підхопили новину, і вона поширилась із блискавичною швидкістю.
За кілька секунд телефон Фреда почав дзвонити без перестану й не затихав протягом наступних 48 годин. Він давав інтерв'ю по телевізору й радіо, а про платформу написали в більш ніж 500 виданнях. Це вперше про BlaBlaCar заговорило стільки людей. Усі були вражені, що існує платформа, доступна навіть на мобільних телефонах, яка допоможе будь-кому легко знайти альтернативу громадському транспорту під час страйків. Фред давав нескінченні інтерв'ю, а Франсис та команда працювали на повну поза лаштунками. Раптом з'явилося стільки користувачів, що вони беззупинно покращували код, аби сайт витримав такий наплив відвідувачів.
Від 0 до 35 мільйонів користувачів
Протягом цих кількох хаотичних днів команда зрозуміла, що у BlaBlaCar є справжній потенціал. Страйк доказав, що BlaBlaCar може бути справжньою альтернативою громадському транспорту, й одного дня зможе захопити частку транспортного ринку. Тепер французькі медіа постійно спостерігали за BlaBlaCar, і згадували про них щоразу, коли траплялися страйки чи інші проблеми у транспортному секторі. Коли у 2010 році в Ісландії сталося виверження вулкану й авіарейси по Європі зупинили, платформа BlaBlaCar врятувала людей, що застрягли далеко від дому. Завдяки BlaBlaCar одна наречена навіть змогла встигнути на власне весілля!
Щоразу, коли у транспортному секторі відбувався страйк чи інші проблеми, це було безкоштовною рекламою для BlaBlaCar. Та на цьому команда не зупинялися. Вони скористалися моментом, щоб набрати популярності, побудувати ліквідність і довіру до себе, а також ввести функції оплати, аби BlaBlaCar стали повноцінною альтернативою для подорожей на далекі відстані. Грошей на рекламу й маркетинг майже не було, тому компанія вирішила покластися на «сарафанне радіо»: вони публікували статті про платформу в інтернеті, роздавали наклейки з лого BlaBlaCar і розповідали про сайт при кожній можливості.
З часом усе більше людей дізналося про існування цього альтернативного транспортного засобу, а після однієї спроби люди зазвичай продовжували користуватися платформою. Транспортний ринок повільно дізнавався про BlaBlaCar, а спільнота все розросталася. П'ять років після створення, BlaBlaCar сягнули свого першого мільйона користувачів у Франції. Зрівнялися пропозиція та попит на поїздки, і це спровокувало блискавичний ріст користувацької бази. Зараз у BlaBlaCar понад 35 мільйонів користувачів у 22 країнах, і ми продовжуємо об'єднувати пасажирів, що шукають поїздки на далекі відстані, і водіїв, що їдуть у тому ж напрямку.
А що всередині BlaBlaCar?
Працівники BlaBlaCar постійно користувалися платформою. Не лише для власних потреб, але й щоб максимально покращити продукт. Щоб заохочувати цінність «Think It, Build It, Use It», працівникам навіть повертали витрати на поїздку, якщо під час неї їм спадали на думку ідеї, як ще покращити сервіс. Майже всі в компанії постійно подорожують через BlaBlaCar, і багато хто досягнув статусу Амбасадора — найвищого рівня для найактивніших користувачів. Постійне вдосконалення BlaBlaCar залежить від відгуків користувачів та ітерації. У компанії є декілька каналів, щоб цього досягнути. Команда підтримки постійно відповідає на запитання користувачів різними мовами та допомагає їм із проблемами. А всі пропозиції покращень надсилаються в окрему команду «Голос користувачів», звідки їх перенаправляють у відповідний відділ, що втілить покращення в життя.
Стіна Амбасадорів BlaBlaCar
Слова «Think It, Build It, Use It» не дарма можна зустріти на кожному кроці в офісах BlaBlaCar.
Ця цінність надихає до інновацій і нагадує, що користувачі — це наш пріоритет.
Вона зміцнює мотивацію та цілеспрямованість.
Нарешті, вона служить нагадуванням про те, що єдиний спосіб по-справжньому розуміти та постійно покращувати продукт — бути його найвимогливішим користувачем.
Схожі статті