BlaBlaStory з Орестом Зубом: «Моя подорож починається заздалегідь до приїзду кудись»

BlaBlaStory — це історії про людей, які не уявляють своє життя без подорожей Україною та світом, нових знайомств і цікавих історій в дорозі та користуються сервісом BlaBlaCar. Цього тижня нам вдалось поспілкуватись з Орестом Зубом. Орест — відомий на теренах українського інтернету мандрівник, онлайн-бізнесмен, прихильник ідеї Digital Nomands і яскравий представник цього нового класу. Ця BlaBlaStory є чи не найдовшою з усіх, які ми публікували раніше, проте, ми впевнені, що кожен знайде в ній щось своє.

Ми знаємо, що ти об’їздив вже понад 60 країн світу і зупинятись на цьому не плануєш. Що тобі подобається в подорожах?

Якщо бути точнішим, то я вже побував у 69 країнах світу, а до кінця цього року планую дійти до 80. І, якщо все буде добре і “карта ляже”, то до своїх 30ти років, тобто, до кінця 2017 року (день народження в мене в грудні), я відвідаю 100 країн. Ось такий мій план 🙂
Я кайфую від подорожей. Якщо почати з банальних речей, то мені подобається спостерігати за змінною картинкою пейзажів за вікном і до якихось метафізичних речей, наприклад, свободи, самопізнання, самозадоволення, відчуття того, що ти напряму впливаєш на своє життя. Власне, в мандрах ці речі проявляються дуже і дуже чітко. І, само собою, можливість зануритись у місцеву культуру, познайомитись з класними людьми, з якими я досі підтримую доволі тісні дружні контакти, незважаючи на те, що протягом років ми можемо перебувати на різних континентах і рано чи пізно зустрічатись десь, де найменше того очікуємо.

Як ти плануєш подорожі? Спонтанно, випадково обравши країну чи заздалегідь старанно готуєшся?

В мене є декілька принципів вибору країни. По-перше, це новизна. Оскільки я планую відвідати усі країни світу, зараз я більше “полюю” за новими напрямками.
Друге — це якась причина, чому я повинен туди їхати. Наприклад, останнім часом я часто літаю в США на конференції з онлайн-маркетингу, блогінгу, тому що там ця тема активно розвивається. Інколи такі події відбуваються у країнах Європи.
Також для мене важлива внутрішня інфраструктура в країні, по суті, чи є там зайнятись тим, що мене цікавить. Наприклад, тайський бокс в Тайланді, іспанська мова в латиноамериканському світі чи щось інше. Як то кажуть — travelling with aim.

Я не готуюсь до подорожей надто заздалегідь. Варто зазначити, що я ніколи не сиджу в пошуках якихось дешевих авіаквитків. Я просто працюю у своєму ритмі, займаюсь власними онлайн проектами. Я підписаний на декілька сайтів і коли бачу, що є непогана нагода придбати квиток туди, куди мене цікавить — я просто беру і купую його без всяких роздумів. Далі чекаю, доки той момент настане і лечу. Тому, насправді, готуюсь до подорожі дуже мало — чим далі, тим менше. Досвід мандрівництва зростає і якось виходить, що ти менше речей береш з собою, менше готуєшся і сама подорож проходить цікавіше.
Інколи буває спонтанна поїздка, до якої є час підготуватись за пару днів. Зазвичай за декілька місяців наперед я вже знаю, куди поїду. Наприклад, станом за сьогодні починаючи з серпня і до березня в мене вже викуплені квитки і заплановані подорожі з частотою перельотів десь раз в місяць на інший континент. Я люблю планувати, люблю читати Lonely Planet, тому що моя подорож починається заздалегідь до того, коли я кудись приїду.

Які гаджети/сервіси/речі незамінні в подорожах для тебе? Від чого легко відмовляєшся?

Насправді я — мінімаліст, тому беру мінімум речей. Тут нічого особливого: це мій ноутбук MacBook Air, iPhone 5S, чим далі, тим рідше беру фотоапарат. В мене дружина — фотограф, я для неї придбав класний фотоапарат. Окрім того, в нас ще є Go Pro для дайвінгу чи якогось активного відпочинку. Паспорт, кредитні картки — це те, що необхідно. Невдовзі я лечу майже на 3 тижні в Центральну Америку і по дорозі заскочу в США, і беру з собою наплічник такого, знаєте, шкільного вигляду всього на 29 літрів. Від чого відмовляюсь? Фактично, відмовляюсь від всього. Справа в тому, що я не залежний від жодних речей.

Якщо їдеш автомобілем, готуєш якось його перед поїздкою?

Насправді все залежить від того, куди і як надовго їду. Автомобілем їжджу не так вже й багато, проте часто беру автомобіль в оренду чи їжджу на своєму по Європі. Найдовшою поїздкою була та, що минулого літа на Балкани. Ми з Мартусею (прим. ред. Мартуся — дружина Ореста) десь 7 200 км за 40 днів. Ніяк його не готував, головне — підтримувати автомобіль завжди у хорошому робочому стані. Зазвичай дороги в Європі набагато кращі, аніж в Україні, тому проблем з автомобілем ще ні разу не було. Коли ти відкрив для себе райдшеринг? Це було досить давно, десь в середині 2000х. Коли я ще був студентом, я часто подорожував країнами Європи, їздив на конференції, семінари, стажування і т.д. Одного разу в Німеччині я спробував райдшеринг за допомогою сервісу Mitfahrgelegenheit (прим. ред. BlaBlaCar поглинув Mitfahrgelegenheit у 2013 році) катався по Німеччині та сусідніх країнах. Зараз користуюсь BlaBlaCar, це дуже зручно, до того ж, в багатьох країнах він прекрасно працює.

Ти легко довіряєш незнайомим людям?

Я дуже легко довіряю незнайомим людям, насправді. Можливо, аж занадто легко 🙂 В мене немає списку підготовлених заздалегідь запитань, проте, звісно, є сенс переглянути профіль людини онлайн, почитати відгуки. До речі, люди з негативними відгуками довго на сайті не протягнуть, це зрозуміло. Особисто в мене всі подорожі проходили класно, з хорошими і приємними людьми.

Що для тебе важливо під час вибору попутників?

Якщо я планую якусь подорож і запрошую поїхати зі мною разом, мені важливо, щоб люди, що їхатимуть зі мною, були самодостатніми. Перед поїздкою я перевіряю людей, якщо можна так сказати, “на адекватність”. Якщо я бачу, що в мене не в’яжеться розмова, є якась напруженість — я просто відмовляю, тому що, зазвичай, добра з такого не виходить. Це як під час знайомства з дівчиною: якщо бачиш, що якось не йде знайомство, значить це не те.

Що б ти порадив початківцям в плані безпечної поїздки?

Спілкуйтесь з майбутнім попутником онлайн, телефонуйте і розмовляйте по телефону. Вам повинно бути комфортно говорити, відповідати на запитання і задавати свої. Якщо відчуваєте, що людина вам чимось не подобається — просто знайдіть іншу. Звісно, переглядайте відгуки від інших людей, це важливо. Окрім того, в мене є звичка відправляти координати і інформацію про те, з ким і куди я їду, близьким (друзям чи батькам). Так комфортніше. Є сенс відправити номер автомобіля, чому ні, але це вже для параноїків 🙂 Наприклад, ми подорожували 4 місяці в Мексиці. І коли ти там сидиш в барі чи в готелі, і коли тобі викликають таксі, людина, яка викликала, завжди записує номер автомобіля. Це таке неписане правило. Те ж саме, коли ти їдеш з вечірки від дому товариша, друзі записують номер автомобіля, про всяк випадок.

Ти мало не щодня знайомишся з новими людьми в подорожах. А чи є люди, з якими ви залишились хорошими друзями і продовжуєте спілкуватись?

Однозначно. Я є доволі відкритою людиною і багато друзів здобув завдяки мандрам. В першу чергу, завдяки Couchsurfing в мене з’явилось багато кльових знайомих, з якими ми вже неодноразово разом подорожували, я до них приїздив в гості, а вони — до мене. Це десь близько 10 людей, з якими ми мало не щотижня у What’s App списуємось.

Пам’ятаєш свої подорожі з попутниками? Хто тебе вразив найбільше?

Їхав в Берлін зі Львова і водієм виявився товариш мого друга і вони компанією брейкдансерів їхали в Амстердам на якісь змагання і подорозі завезли мене в Берлін. Це було дуже круто, ми спілкуватись, сміялись. Коли я їхав з Будапешту у Відень за допомогою автостопу, мене підібрав дядько, він виявився грузином і працював заступником Міністра Фінансів ще за Шеварнадзе і коли прийшла нова влада, його попросили покинути посаду. Для того, щоб якось виживати, він їхав з Грузії до Брюселю, купував там Мерседес, через всю Європу гнав його в Туреччину, там його ремонтував і продавав в Грузії. Також одного разу ми подорожувати Латинською Америкою минулої зими, заїхали у підніжжя Анд на кордоні між Чилі та Аргентиною, зробили невеликий хайкінг у підніжжі гори Аканкагуа (найвища года поза межами Гімалаїв в світі). Там можна було їхати автобусом в столицю Чилі, Сантьяго, проте ми вирішили взяти автомобіль. Нас підвезла хороша пара середнього віку з Аргентини і завезли прямо в готель. Подорожі з попутниками — це досить класний досвід, який ще дуже залежить від того, яким чином ви до світу відкриваєтесь.

У кожного попутника власні музичні смаки, інтереси і вподобання. Як ти створюєш атмосферу в авто, щоб всім було комфортно і затишно?

Все досить просто. Я запитую в попутників, чи їм комфортно слухати мою музику, що їм подобається і так далі. Потрібно вміти відчувати, чи все в салоні нормально, прислухатись до людей, бути тактовним. Якщо щось незрозуміло — просто запитай прямо. Наприклад, якщо вам хочеться включити кондиціонер — просто запитайте в попутників, чи їм буде комфортно.

Що тебе надихає в подорожах? Чому саме подорожі, а не, наприклад, ігри чи спорт?

В подорожах я відчуваю, що я живу. Мене свого часу “вкусив travel bug” і з того часу я не можу та не хочу зупинятися. Я відчуваю кайф, в мене кров закипає, коли я досліджую нову місцевість, виходжу з дому, сідаю в літак і лечу. Складно передати це відчуття словами, проте, якщо ви вже спробували — ви розумієте, про що я. В когось ігри, в когось — спорт, а в мене — подорожі. Проте, скажу, що спорт - це теж частково моя пристрасть. Я люблю бігати (декілька разів пробігав півмарафони), грати в теніс, ходити в горах.

Хто тебе надихає з відомих (чи не дуже) подорожувальників?

Я є таким поміркованим мандрівником, я б сказав. Я не є “хардкорним” мандрівником. У речах, якими я займаюсь, я намагаюсь балансувати, підлаштовувати мандрівку під мій лайфстайл, а не навпаки. Відповідно, я намагаюсь працювати щодня, бути на зв’язку, спілкуватись з людьми, розвивати бізнес і мандрувати. Тому мені подобається формат digital nomads — це люди, які працюють у сфері сучасних медіа чи ІТ і подорожують. І, власне, хорошими представниками цього прошарку населення є Кріс Гільго, автор книги “Стартап на 1 мільйон”, Тім Феріс.

Що ти читаєш, де спілкуєшся з такими ж любителями подорожей?

Я часто їжджу по конференціях в Україні, закордоном, де є можливість поспілкуватись з людьми вживу, а не онлайн. Окрім того, є ще ряд ресурсів, наприклад, група у Фейсбуці “Digital nomads around the world” — безпосередній доступ до однодумців. В мене є широка мережа друзів по всьому світу, з якими я завжди можу обговорити те чи інше питання. До якогось окремого ресурсу я не прилипаю, хіба що до свого — OpenMind.com.ua, який є великою частиною мого життя.
Наостанок скажу, що люди, які роблять щось інше, щось краще чи цікавіше, вони якось “вистрибують” з загального натовпу і швидко знаходять інших, хто теж зробив такий крок вверх і починають спілкуватись. Ось щось подібне відбувається у світі таких цифрових кочівників. Діє сила тяжіння і мені особисто завжди дуже щастить на таких людей. Я говорю і про українців у тому числі, яких ми з Мартусею часто зустрічаємо в інших країнах і спілкуємось.

Заощаджуйте на подорожах з попутниками!

Знайти поїздку   Запропонувати поїздку