 |
|
У травні, коли в українських Карпатах на вершинах гір ще лежить сніг, а температура може опускатися нижче нуля, Волинь пропонує поціновувачам походів та активного відпочинку чудову альтернативу — річкові сплави. У цю пору року на Поліссі вже достатньо тепло, щоб з комфортом ночувати в наметі, а вода у водоймах достатньо висока, щоб пройти на каное найважчі ділянки.
Найпопулярнішими річками для сплавів у Волинській області є Прип’ять, Турія, Случ, Уборть та Стохід. Мені наприкінці травня пощастило потрапити в похід з місцевим гідом, який провів нашу групу дикою ділянкою Стоходу через очеретяні лабіринти та унікальні затоплені вільхові ліси. Ці місця прохідні для каное лише в хорошу воду.
На нас чекала дика незаймана природа Волині, урочища, рибацькі заповідні угіддя та села, які зникають з карт. Похід зайняв два дні, з ночівлею в наметах біля води.
Загалом ми пройшли на каное близько 25 км, але і вони були важкими, адже Стохід має таку назву саме через сотні ходів, які утворює його річище. Тож доводилось пробиратися через очеретяні та водні лабіринти, оминати повалені дерева та замулені ділянки. Але воно того вартує.
Як добратися?
Наша група запланувала зібратися о 10 ранку суботи у смт Маневичі, що за майже 80 км на північ від Луцька і за 230 км від Львова (початкового пункту нашої подорожі). Виїхали ми наперед, ще у п’ятницю, заночували у Луцьку, та вранці вже добралися до місця збору. Далі на нас чекав годинний трансфер від організаторів лісовими дорогами, і ми нарешті на місці початку сплаву — поблизу села Черськ.
Організаційні моменти
Двомісні каное, рятівні жилети та харчування (за два неповні дні нас погодувати аж 5 разів, зокрема юшкою з місцевої риби) — від організаторів. Тим більше до місця кемпінгу організатори підвезли наші речі, тож їх не потрібно було брати з собою в каное.
Як підготуватися?
Перш за все подбайте про відповідний одяг для сплаву. Краще, щоб він був світлих тонів, з довгими рукавами та штанинами (для захисту як від сонця, так і від комарів). Подбайте також про головний убір та сонцезахисні окуляри. Взуття повинне бути зручним і таким, що не розлізеться від води та швидко сохне.
Особливу увагу приділіть захисту від комарів, адже тут їх дуже багато навіть удень. Не забудьте антимоскітний спрей, можна також взяти захисту антимоскітну сітку на голову. Свій телефон краще покладіть у гермомішок, або поліетиленовий зіп-пакет для захисту від води.
Для кемпу візьміть намет, спальник, каремат, змінний одяг, особисту гігієну, посуд та аптечку. Усе це на місце ночівлі нам підвезли автобусом, тому можна було взяти трішки більше речей, яких в піші походи я зазвичай з собою не беру, адже їх доводиться нести на своїх плечах.
Експедиція «Волинською Амазонкою»
Стохід – найдовша та найчистіша річка Волині, завдовжки 188 кілометрів. Тече переважно на північний схід та впадає у Прип’ять. Наш сплав почався поблизу села Черськ, де ми одразу потрапили в очеретяні лабіринти. У цих місцях в часи Першої світової війни були оборонні укріплення, які можна побачити й досі. Саме тут відбувались події Брусиловського прориву, і тут досі знаходять старовинні монети та речі військової амуніції.
Після очеретів та однієї зупинки на березі на каву і перекус ми потрапили у ліс, де наша подорож перетворилася на справжню експедицію українськими джунглями. Саме на цій ділянці Стохід можна сміливо порівнювати з Амазонкою. Маршрут пролягає тією ділянкою лісу, де дерева ростуть прямо з води та невеликих островів, а їхні крони переплітаються.
Пройшовши в перший день 10 кілометрів ми зупинилися на ночівлю в урочищі на околиці села Бережниця. Заплава між цим селом і Черськом належить до ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Стохід».
Розклавши намети, на нас чекала смачна вечеря від організаторів та розмови. А вранці — продовження маршруту.
Другого дня маршрут знову пролягав через ліс, в якому здавалося, що ти зовсім не в Україні, а в мангрових лісах тропічних чи екваторіальних широт. Водні шляхи у цих місцях часто перегороджені поваленими бобрами деревами, яких тут водиться багато. Тож доводилось обпливати перепони, а інколи і переносити каное через них.
З лісу ми знову потрапили в очеретяні лабіринти, які були ще менш прохідними, як у перший день. Часто доводилося прокладати собі маршрут через них самостійно.
Врешті, після близько 5 годин дороги та ще 15 кілометрів пройдених водних шляхів ми дібралися фінішу поблизу села Малий Обзир. Звідти нас забрали бусом та відвезли назад до Маневичів.
-500x500.jpg)