Ви вирушали коли-небудь у незаплановану подорож? Коли немає точного плану, що відвідати, і навіть житло незаброньоване. Ірина Єцкало, Амбасадор BlaBlaCar, розповіла нам про відпустку, особливістю якої стали незаплановані та незабутні моменти завдяки людям.Нас оточує неймовірна краса навколо. Круто спостерігати світанки та заходи сонця з затишного балкона квартири. Ще приємніше помічати ці речі у поїздках, відрядженнях та відпустках. Поки поїздок по роботі у мене було небагато, я вирішила насолодитися красою світу у відпустці. Гарне слово “відпустка”. Тебе ніби відпускають від твоєї щоденної діяльності для того, щоб ти відпочив, набрався сил, видихнув, вдихнув та побіг далі ще швидше, сильніше, вище. Завжди була дилема: як потрібно провести відпустку, щоб і відпочити, і не шкодувати про витрачений час. Спочатку була думка, що залишусь у Києві і дороблю всі-всі справи, що накопичились за останній час. А як же тоді зміна середовища? Добре, поїду в Європу. А куди? Як встигнути оформити візу? Чи пустять в Нідерланди на BlaBlaCar? І багато таких питань виникало по дорозі. Мабуть, зараз не час для цього. Добре. Що тоді?Відповідь прийшла сама по собі. Подзвонив батько, з яким ми бачимось не дуже часто і запропонував усім разом поїхати на море. Чудова ідея, я за! Куди? В Затоку. Це вже буде гірше. Але добре, заради батьків, відпочинку з родиною можна. Як раз напередодні говорили з колегою, чи не поїхати на фестиваль в Одесу. І як виявилось, фестиваль попав на початок моєї відпустки. Ну і чудово, подумала я. Заїду перед Затокою в Одесу, “пофестивалю” трохи і до батьків. Давно не відпочивала з рідними, згадаю дитинство.
Коли сідала у машину з BlaBlaCar у Києві, у мене не було ні житла в Одесі, ні плану дій. Коли доїхала - було все: колега знайшла житло у віддаленому місці Одеси під поетичною назвою Черемушки. Приїхавши на місце ми зрозуміли, що сьогодні ні про яку вечірку в Одесі мова не піде. Як мінімум тому, що ми втомлені. Як максимум - люди, у яких ми зупинились, виявились цікавими співрозмовниками і було одноголосно вирішено замовити піцу і провести інтелектуальний вечір у веселій компанії барбера та віолончелістки. Наступного дня у нас був запланований фестиваль. Вже наступного дня після фестивалю я знайшла машину та поїхала далі. Затока. Описувати це місце немає сенсу: кожен з нас його бачив, знає або може уявити завдяки чуткам та інформації в інтернеті. І ось довгоочікуваний відпочинок. Той час, коли я можу просто нічим не займатись. Так спочатку і було. Пляж рано вранці. Там і зарядка, доки мало людей. Ще прохолодна вода. Далі Селінджер та його “Над прірвою у житі”. Музика, мідії, пахлава, вино, обід з рідними, спільний перегляд серіалу, книжка, сон. Що ще потрібно? А потрібен рух. Проводити залишок відпустки у стані “тюленя” не дуже хотілося. Одноманітність не те, про що я мріяла, ще й у Затоці. Сумнівне задоволення. О! Я ж познайомилась в Одесі з чудовою компанією, які з радістю чекають мене ще не один раз. Точно, напишу їм. Бінго! Я вже знайшла місце, де залишити речі, і компанію, щоб скрасити час, який я планую провести в Одесі між Затокою та Харковом. Міста я люблю досліджувати пішки. Так я вивчала Одесу, коли пішки гуляла з вулиці Космонавта Комарова до Французького бульвару, по дорозі заглядаючи в усі парки та сквери. Скільки я гуляла знають лише мої кросівки та Google Maps на телефоні. У підсумку, за годину до виїзду в Харків ми сиділи о третій годині ночі на набережній біля закладу True Man і розмовляли про нескінченність думки. І знову в дорогу.
І ось я в Харкові. Тут і був справжній відпочинок, про які так довго мріяли мої тіло та мозок. Ні, я не гуляла містом, як це було в Одесі. І не відвідувала фестивалі. Ближче до води мене не тягнуло, як це було в Затоці. Я відчувала у цьому місті дім та затишок. Мої думки були в тих містах, які далекі від метушні та проектної діяльності. Вони були спустошені. Оновлення - те, для чого і потрібна відпустка. Щоб тебе “відпустили” не на роботі, а в голові. Щоб просто не хотілось думати про звичайні речі. Щоб закінчити читати роман Джерома Селінджера там, де тобі подарували цю книгу місяць тому. Щоб лежати з заплющеними очима у прохолодній кімнаті у той час, коли тобі читають вголос. І не думати більше ні про що, що займало твої думки до цієї хвилини. Скарб цієї подорожі - в людях. Взаємовідносини з людьми - ось важливий фактор, що впливає на все на світі. Кожен день, кожна людина впливає на долю всього світу. Так, саме світу. Іноді помітно, а іноді абсолютно без будь-якої здогадки про це. Своїми діями чи бездіяльності ми можемо перевернути світи, що нас оточують. Ми можемо зрушити з мертвої точки те, що давно вже здавалося безнадійною справою. Я побачила багато місць та людей, і планування займало останнє місце у листі пріоритетів. Про те, як я буду доїжджати з точки А в точку Б я могла дізнатися за декілька годин. Ну і хай, все ж склалося. І склалося найкращим чином. Довіряйте більше людям. Дозволяйте їм впливати на вашу долю. Робіть так, щоб вам теж хотілося довіритись. Допомагайте людям. Просто так. Забувши про персональну вигоду. Це ж так чудово, отримати щиру усмішку подяки у подарунок. Повірте, ви отримаєте набагато більше. Часом, щоб щось отримати, потрібно звільнити місце для цього. Тому звільніть місце, викинувши непотрібне сміття і упередження з вашої душі. А якщо мене спитають, що для мене відпустка - я розповім цю історію.
Коли сідала у машину з BlaBlaCar у Києві, у мене не було ні житла в Одесі, ні плану дій. Коли доїхала - було все: колега знайшла житло у віддаленому місці Одеси під поетичною назвою Черемушки. Приїхавши на місце ми зрозуміли, що сьогодні ні про яку вечірку в Одесі мова не піде. Як мінімум тому, що ми втомлені. Як максимум - люди, у яких ми зупинились, виявились цікавими співрозмовниками і було одноголосно вирішено замовити піцу і провести інтелектуальний вечір у веселій компанії барбера та віолончелістки. Наступного дня у нас був запланований фестиваль. Вже наступного дня після фестивалю я знайшла машину та поїхала далі. Затока. Описувати це місце немає сенсу: кожен з нас його бачив, знає або може уявити завдяки чуткам та інформації в інтернеті. І ось довгоочікуваний відпочинок. Той час, коли я можу просто нічим не займатись. Так спочатку і було. Пляж рано вранці. Там і зарядка, доки мало людей. Ще прохолодна вода. Далі Селінджер та його “Над прірвою у житі”. Музика, мідії, пахлава, вино, обід з рідними, спільний перегляд серіалу, книжка, сон. Що ще потрібно? А потрібен рух. Проводити залишок відпустки у стані “тюленя” не дуже хотілося. Одноманітність не те, про що я мріяла, ще й у Затоці. Сумнівне задоволення. О! Я ж познайомилась в Одесі з чудовою компанією, які з радістю чекають мене ще не один раз. Точно, напишу їм. Бінго! Я вже знайшла місце, де залишити речі, і компанію, щоб скрасити час, який я планую провести в Одесі між Затокою та Харковом. Міста я люблю досліджувати пішки. Так я вивчала Одесу, коли пішки гуляла з вулиці Космонавта Комарова до Французького бульвару, по дорозі заглядаючи в усі парки та сквери. Скільки я гуляла знають лише мої кросівки та Google Maps на телефоні. У підсумку, за годину до виїзду в Харків ми сиділи о третій годині ночі на набережній біля закладу True Man і розмовляли про нескінченність думки. І знову в дорогу.І ось я в Харкові. Тут і був справжній відпочинок, про які так довго мріяли мої тіло та мозок. Ні, я не гуляла містом, як це було в Одесі. І не відвідувала фестивалі. Ближче до води мене не тягнуло, як це було в Затоці. Я відчувала у цьому місті дім та затишок. Мої думки були в тих містах, які далекі від метушні та проектної діяльності. Вони були спустошені. Оновлення - те, для чого і потрібна відпустка. Щоб тебе “відпустили” не на роботі, а в голові. Щоб просто не хотілось думати про звичайні речі. Щоб закінчити читати роман Джерома Селінджера там, де тобі подарували цю книгу місяць тому. Щоб лежати з заплющеними очима у прохолодній кімнаті у той час, коли тобі читають вголос. І не думати більше ні про що, що займало твої думки до цієї хвилини. Скарб цієї подорожі - в людях. Взаємовідносини з людьми - ось важливий фактор, що впливає на все на світі. Кожен день, кожна людина впливає на долю всього світу. Так, саме світу. Іноді помітно, а іноді абсолютно без будь-якої здогадки про це. Своїми діями чи бездіяльності ми можемо перевернути світи, що нас оточують. Ми можемо зрушити з мертвої точки те, що давно вже здавалося безнадійною справою. Я побачила багато місць та людей, і планування займало останнє місце у листі пріоритетів. Про те, як я буду доїжджати з точки А в точку Б я могла дізнатися за декілька годин. Ну і хай, все ж склалося. І склалося найкращим чином. Довіряйте більше людям. Дозволяйте їм впливати на вашу долю. Робіть так, щоб вам теж хотілося довіритись. Допомагайте людям. Просто так. Забувши про персональну вигоду. Це ж так чудово, отримати щиру усмішку подяки у подарунок. Повірте, ви отримаєте набагато більше. Часом, щоб щось отримати, потрібно звільнити місце для цього. Тому звільніть місце, викинувши непотрібне сміття і упередження з вашої душі. А якщо мене спитають, що для мене відпустка - я розповім цю історію.Заощаджуйте на подорожах з попутниками
Знайти поїздку Запропонувати поїздку
Схожі статті