Серед архітектурних перлин Одеси, міста з багатонаціональним корінням і багатошаровою історією, вирізняється особлива споруда — кірха святого Павла. Вона не лише є пам’яткою неоготичного стилю, а й символом присутності німецької громади, яка зіграла помітну роль у формуванні культурного та економічного ландшафту Південної Пальміри.
Історія церкви
Передумови створення
Її історія починається ще наприкінці XVIII століття, коли землі сучасної Одеси були заселені осередковими поселеннями німецьких колоністів. Тоді ж, у лютеранської громади виникла потреба в будівництві храму. Тому під авторством італійського архітектора Франческо Боффо, який брав участь у будівництві Одеського художнього музею, була збудована церква. Її освячення та церемонія відкриття відбулась 9 жовтня 1827 року. З тих пір вона найменована як Лютеранська церква Святого Павла.
Реконструкція храму
З роками, релігійна громада в Одесі лише зростала, тому виникла потреба у реконструкції та розширенні церкви. Але, як згодом з’ясувалось, будівлю неможливо було б реконструктувати без матеріальних втрат. Тому було прийняте рішення залишити фундамент та перший ярус храму, і звести нову будівлю. Цього разу, проєкт церкви взяв німецький архітектор Герман Карлович Шеврембрандт. За новим планом, храм, що був відкритий 7 липня 1897 року, мав три дзвони, дзвіницю та вміщував до 1500 осіб.
Повоєнний період
У часи Другої світової війни та в радянський період церква стояла спустошеною, передусім через те, що влада вела антицерковну політику, руйнуючи та закриваючи всі об’єкти, які певним чином належали до духовності. Це, безпосередньо, позначилось на загальному стані будівлі, яка потроху почала руйнуватись через занедбаність.
Наш час
Після того, як Україна здобула незалежність, в Одесі розпочалась активна розбудова та реконструкція храмів. Це не оминуло і Лютеранську церкву Святого Павла. У 1992 році вона була передана до Німецької євангелічно-лютеранської церкви України, на зібрані кошти якої була почата реконструкція. При відновленні храму першочергово потрібно було зберегти основну структуру будівлі, тому кірху зменшили, та додали декілька невеликих прибудов. Додатково, з метою укріплення, було вмонтовано залізні конструкції у дзвіниці та фасаді.
Архітектура кірхи
Стиль
Церква побудована у романсько-готичному стиль, що підтверджується видовженими вікнами, гострими силуетами та стріловою дзвіницею. Фасад та фундамент побудовані з вапняку різноманітної обробки, а стіни кірхи додатково укріплені контрфорсами.
Інтерʼєр
Внутрішнє облаштування храму досить скромне, основою є церковна зала загальною площею 400 м², в якій розташований орган, мальований вівтар, дзвони, купель та лави. Більшість меблів церкви є дарунком від Німеччини, зокрема скульптури Апостолів Петра і Павла, що розміщені зліва від вівтарного розп'яття.
Цікавий факт!
Одеська кірха має чотири дзвони, кожен з яких має найменування. Найбільшим є Хрестовий дзвін, вагою близько 1000 кг. Трохи меншим є дзвони, названі на честь Петра і Павла відповідно. Вони важать 480 і 690 кг. І найменшим є дзвін Діви Марії вагою 280 кг.
Як знайти Одеську кірху
Головні орієнтири
Кафедральний собор Св.Павла розташований у центрі міста на вулиці Новосельського, 68. Біля нього розташована Соборна площа, на якій стоїть всім в Одесі відомий Спасо-Преображенський собор, детальніше про який ми розказали у нашій статті про цей храм.
Шлях до Одеси
До міста прямують усі доступні види транспорту. Якщо ви подорожуєте з сусідніх регіонів України, радимо скористатись автобусними рейсами до Одеси. Якщо ж вам до вподоби автомобільні подорожі, найбільш оптимальним варіантом будуть спільні поїздки з попутником до Одеси через сервіс BlaBlaCar.
Маршрут по місту
Основними маршрутами, які курсують по місту біля собору, є:
- 7 тролейбус чи 221 маршрутне таксі, які проходять по вулиці Новосельського та мають зупинку “вул.Торгова”.
- 15 трамвай, що проходить по перпендикулярній вулиці Всеволода Змієнка та зупиняється на “вул.Дворянська”.
- 87Т, 126 та 135 автобуси, що проходять по вул. Ніжинська. В такому разі слід вийти на зупинці “вул. Дворянська” та по вулиці Всеволода Змієнка пройти до собору.
Підсумки
Сьогодні тут знову проводяться богослужіння, органні концерти, мистецькі події, кірха продовжує стояти, як мовчазний свідок часу, німецька душа, що продовжує жити поміж каменів, вітражів і музики. Вона стала відкритим простором для діалогу культур і пам’яті про багатонаціональне минуле Одеси.
Схожі статті